Вже тривалий час безпілотні системи стали тим засобом, що змінюють підходи до ведення збройної боротьби. За рахунок застосування БПЛА зменшується ризики людських втрат, зброя стає більш розумною та високотехнологічною за допомогою електронних та програмних засобів. Одним з найбільш сучасних виробів такого типу є турецькі безпілотні системи Bayraktar TB2, які вже показали свою дієздатність та практично визначили шлях до перемоги у одному з останніх військових конфліктів.
Тому природньо, що у жовтні минулого року між президентами України та Туреччини було досягнуто домовленості про виробництво в нашій державі турецького БПЛА Bayraktar, а в майбутньому ще й перспективного ударного дрону Akıncı, який має оснащатись турбогвинтовим двигуном української розробки AI 450. Протягом 4 років Baykar Makina та українська Ivchenko Progress інтегрували ці двигуни в платформу Akıncı, демонструючи хороший приклад співпраці, яка виходить на фінальний етап, а свій перший випробувальний політ він здійснив у грудні 2019 року. Слід розуміти, що цей БПЛА – важкого типу, який має злітну вагу 5,5 тон, може досягати висоти 12 тис. метрів і має вантажопідйомність 1300 кг, що говорить: Туреччина разом з Україною змогли зробити дуже серйозний прорив у створенні безпілотних систем. Тобто у так званих «технологічних перегонах майбутнього» вони не пасуть задніх, а, навпаки – займають провідні позиції у системі трансформації парадигми авіаційній техніці на користь безпілотних літальних апаратів.
Взагалі, те, що відбулось в жовтні минулого року, насправді можна назвати великим проривом, оскільки Україна вперше у своїй історії підписала договір з країною НАТО, у якому йдеться про спільне виробництво високотехнологічної військової техніки у великих масштабах, тобто стратегічному партнерстві. Додатково було підписано Рамкову військову угоду, яка визначає напрями співпраці, принципи співробітництва, режим безпеки класифікованої інформації, порядок обміну розвідувальною інформацією, правове регулювання діяльності фахівців, відряджених кожною зі сторін, відшкодування можливих збитків, порядок вирішення спорів тощо. Тобто: сторони фактично домовились довіряти одна одній.
Окрім цих проєктів, є ще й інші, наприклад, слід згадати плани щодо серійного випуску космічної техніки, протитанкових ракет, будівництва бойових кораблів та всіх видів турбінних двигунів у т.ч. й для них, та інших видів військової продукції. Це – дійсно стратегічне партнерство, причому рівноправне та взаємовигідне, оскільки Україна аж ніяк не виглядає «бідним родичем» скоріше йдеться про обмін напрацьованими в обох країнах технологіями від чого вони стануть сильнішими.
Дійсно, оборонна промисловість України та Туреччини взаємодоповнюють одна одну, і ми вже спостерігаємо, що дві країни досягли як стратегічних, так і економічних вигод завдяки таким проєктам. Причому це лише початок і дуже важливо збільшити кількість проєктів, що реально виконуються у таких важливих стратегічних сферах та мають принести користь нашій країні та дружнім країнам та дозволить Україні посилити присутність вітчизняних технологій на світовому авіаційному ринку.
Згідно із договором, при обміні технологіями закладено принцип: «якщо продукція турецька то локалізація виробництва відбувається в Україні, якщо українська – то локалізація в Туреччині». Це – чесний принцип і будь-яких претензій до турецької сторони просто не має бути, тим більше, що вони в майбутній завод ще й готові інвестувати власні кошти. Проблема в нас, точніше в нашій бюрократії, яка з будь-якого приводу любить «тримати паузу», в умовах військових дій вона не лише недоречна, а й небезпечна, що вимагає прискорення реалізації проектів і мова не лише про Bayraktar, а й інших.
У будь-якому випадку можна констатувати, що ці проєкти засвідчили технологічну спроможність оборонних секторів наших країн, тепер справа за урядовцями, завдання яких поглиблювати цей рух та забезпечити подальший безпроблемний магістральний рівень двосторонньої співпраці. У виграші від цього будуть обидві країни, для нашої держави перевагами від такої співпраці стане нарощування бойових спроможностей ЗСУ за рахунок високотехнологічних зразків зброї, зміцнення інноваційного розвитку національного ОПК, присутність українських технологій на світовому авіаційному ринку та гарантована зайнятість наших спеціалістів.
І, можливо, найважливіше – нарощування оборонних потужностей України за рахунок співробітництва з Туреччиною стає нашим аргументом у протидії агресії, принциповою для нашої майбутньої перемоги, що робить конче необхідним максимальне просування існуючих та, сподіваюсь, нових проєктів, разом із турецькими союзниками і партнерами.
