Програма

Я виріс та довгий час жив із родиною в Миколаєві. Миколаївці обрали мене представником їх інтересів та інтересів миколаївських громад в українському парламенті. Моє рідне місто, на жаль, — звалище надій на державну промислову стратегію із заржавілим остовом крейсера Україна замість обеліску. Держпідприємства, що колись годували миколаївців, створюючи тисячі робочих місць, тепер знекровлені, виробництво здебільшого зупинилося. Це відображається на житті та побуті людей.

Так, Україна отримала значну промислову радянську спадщину, зокрема й ОПК. Але протягом багатьох років наш оборонно-промисловий комплекс не розвивався, а деградував: системи підготовки фахівців не адаптувалися до викликів часу, не рухалися вперед технології, не було проведено маркетингову переорієнтацію. Через це, нові види техніки та озброєння серійно не випускаються. Більшість підприємств та державних експортерів лише реалізовували активи, що їх було отримано із набуттям Україною незалежності. А технологічний цикл виробництва вибудовували ще за радянських часів і він був інтегрованим у російську промисловість: комплектуючі імпортувалися з Росії, туди ж експортувалася продукція. 

Агресія з боку РФ кинула нашій державі велику кількість викликів, на які, вочевидь, відповідати варто було б швидше та більш послідовно.

Негайного втручання потребує:

• Реформування системи оборонних закупівель в інтересах держави;

• Контроль за ефективністю «Укроборонпрому» як органу управління державними оборонно-промисловими підприємствами;

• Відродження підприємств оборонної галузі;

• Запровадження відповідності наших стандартів світовим нормам;

• Спрощення системи експортного контролю, особливо для товарів, які вже давно використовуються для цивільних потреб. 

Понад 80% бюджету використовується на поточне споживання (закупівлю застарілих зразків) і тільки 15–17% — на розвиток нових видів озброєння.

Моя головна мета як голови підкомітету з питань оборонної промисловості та технічної модернізації Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради України IX скликання — сприяти виробництву та експорту української продукції у сфері ОПК та повернути статус функціонуючої авіаційної держави, зробити процедури в ОПК прозорими та дієвими, а також реформувати галузь задля найбільш ефективного функціонування, створити прозорі та дієві правила залучення інвестицій у галузь.

Для виконання цих завдань як голова підкомітету найближчим часом я займатимуся такими законопроєктами:

1. Проєкт Закону Про оборонні закупівлі №2398-Д

Основне завдання — створення ефективної та прозорої системи закупівель у сфері ОПК.

Цей законопроєкт має побороти:

  • Непрозорість у оборонних держзакупівлях. Наявна система прийняття рішень щодо державних оборонних закупівель неспроможна побороти корупцію в галузі;
  • Непрозорість у ціноутворенні;
  • Відсутність підтримки національного виробника;
  • Непрозору систему відбору виробників та постачальників продукції;
  • Відсутність конкурентних процедур;
  • Неможливість планування закупівель, що мають термін реалізації більше одного року.

Основні положення законопроєкту:

  • Надання замовникам оборонної продукції можливості оперативного прийняття рішень щодо здійснення закупівель та наділення їх гнучкістю у прийнятті рішень. Імплементація поняття «відкрита частина» у плані закупівель, що не містить державної таємниці;
  • Введення поняття «трирічний план оборонних закупівель», що є елементом середньострокового планування діяльності та дозволяє реалізовувати механізми загальноекономічного планування та розвитку виробництва;
  • Надання пріоритету вітчизняним виробникам. Формування переліку продукції, що може закупатися виключно в українських виробників. Визначення випадків, коли така продукція може закупатися за кордоном;
  • Спрощення процедур закупівлі шляхом розділення їх на декілька категорій: закриті процедури без застосування електронної системи закупівель, спрощені торги із застосуванням електронної системи закупівель (ProZorro), торги з обмеженою участю (ProZorro), спрощені торги без застосування електронної системи закупівель;
  • Реалізація механізмів зовнішнього контролю за здійсненням оборонних закупівель замовниками з метою унеможливлення зловживань;
  • Гарантування безперервності забезпечення органів національної безпеки усім необхідним, у тому числі, але не виключно, озброєнням та військовою технікою;
  • Ведення реєстру для замовників і виробників — автоматизованої системи планування, моніторингу, звітності та експертного супроводження діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу;
  • Ціни на продукцію визначатимуться окремою постановою КМУ, що розробляється МЕРТ та проходить процедуру погодження з усіма зацікавленими державними органами;
  • Врегулювання окремих питань;
  • Визначення вартості продукції;
  • Гарантування та підтвердження якості;
  • Отримання інформації щодо запланованих закупівель.

2. Проєкт Закону про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі (прийняття нової редакції закону)

Основне завдання — створення корпоративної системи управління підприємств ОПК.

Цей законопроєкт необхідний, бо:

  • Сьогодні «Укроборонпром» — набір підприємств, що функціонують без єдиної цілі та не пов’язані між собою;
  • Більшість підприємств не тільки не функціонують повноцінно, а й накопичують баласт активів, що мають обслуговуватися державою;
  • Низька ефективність з точки зору виконання державного замовлення та «ручна» система управління;
  • Повільна та неефективна модель прийняття рішень;
  • Низьке та неефективне залучення іноземних інвестицій;
  • Низька експортна активність.

Основні положення:

Корпоратизація підприємства — створення нового корпоративного суб’єкта управління вищого рівня, Державної акціонерної холдингової компанії «Укроборонпром» (надалі — ДАХК ОПК) за умови виконання наступних положень:

  • збереження за ДАХК ОПК управлінських повноважень, якими наразі володіє ДК «Укроборонпром» стосовно державних унітарних підприємств ОПК та їх поширення на державні акціонерні товариства ОПК та суб’єктів управління нижчих рівнів;
  • законодавчого закріплення обов’язкового та автоматичного внесення до статутного капіталу ДАХК ОПК пакетів акцій акціонерних товариств, що утворюватимуться в процесі корпоратизації державних унітарних підприємств ОПК та інших акціонерних товариств ОПК;
  • створення механізму оперативної зміни розміру статутного капіталу ДАХК ОПК та прийняття рішень щодо його формування (включення до нього нових корпоративних пакетів). З цією метою вбачається за доцільне наділити такими повноваженнями вищий орган управління самої ДАХК — її наглядову раду.

3. Проєкт закону України про спільну інвестиційну діяльність у ОПК

Основне завдання — залучення до розвитку галузі іноземних інвестицій.

Цей законопроєкт є нагальним, бо:

  • В Україні до цього часу не передбачена можливість залучення інвесторів для проведення спільної діяльності при використанні активів, що входять до складу силових відомств. Відсутнє законодавче поле в галузі;
  • Не врегульовано проведення інвестиційних конкурсів для залучення інвесторів;
  • Корупційні ризики в цій сфері — стратегічно небезпечні.

4. Проєкт Закону про військово-технічне співробітництво (прийняття нового закону)

Основне завдання — реформування державної служби експортного контролю.

Цей законопроєкт необхідний через те, що:

  • Отримання дозволів на експортно-імпортні операції не сприяє, а заважає розвитку галузі;
  • Система експортного контролю має стати сервісною організацією.

Основні положення:

  • Спростити внутрішні процедури міжвідомчих узгоджень;
  • Спростити процедури отримання експортних дозволів;
  • Ввести відповідальність суміжних організацій за несвоєчасне видання узгоджень;
  • Скоротити час для отримання дозволів;
  • Введення декларативного принципу для отримання дозволів. 

5. Проєкт Закону України про створення дієвого механізму швидкого забезпечення житлом військовослужбовців

Основне завдання — ліквідація квартирної черги військовослужбовців протягом 3–5 років.

Цей законопроєкт необхідний через:

  • Відсутність прозорої системи проведення конкурсів для залучення інвесторів-забудовників (інших інвестиційних партнерів);
  • Корупційну складову та затягування у часі; відсутність зрозумілого алгоритму визначення перспективних для інвестування ділянок та порядку залучення інвесторів;
  • Відсутність дієвої системи управління активами та їх використання для отримання доходу; висока корупційна складова на рівні правоохоронних органів;
  • Відсутність швидкого та дієвого алгоритму управління діючими угодами, складна та довга у часі процедура розірвання, внесення змін;
  • Велику кількість суміжних інстанцій та організацій, від яких залежить реалізація проєкту;
  • Відсутність законодавчо визначеного алгоритму «міни» та оцінки вартості нерухомого майна на різних стадіях готовності.

Основні положення:

  • Ініціювати проведення конкурсів для залучення інвесторів-забудовників для будівництва житлових та багатофункціональних комплексів на землях, що перебувають у користуванні МОУ;
  • Провести аудит діючих інвестиційних договорів;
  • Передбачити порядок проведення зміни умов інвестиційних договорів у випадку отримання нерухомого майна в інших об’єктах та з іншим ступенем готовності;
  • Ініціювати проведення конкурсів щодо реалізації майна, що перебуває на балансі МОУ та його структурних підрозділів;
  • Ініціювати проведення конкурсів щодо обробки земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні МОУ та його структурних підрозділів;
  • Ініціювати створення прозорих умов та алгоритмів управління майном моу для реалізації завдань законопроекту;
  • Отримати пільги при отриманні умов на приєднання зовнішніх мереж;
  • Ініціювати спрощення отримання дозвільної документації;
  • Створити прозору систему мотивації для керівного складу МОУ та його структурних підрозділів та підпорядкованих підприємств від реалізації інвестиційних проєктів для нівелювання корупційних ризиків.

Українській державі зараз потрібні базові документи планування у сфері безпеки й оборони, розроблені відповідно до принципів провідних країн світу. Заради миру необхідно розробити нові стратегічні підходи та принципи, що мають бути закріплені у стратегічних документах розвитку та застосування Збройних Сил та інших військових формувань (доктрина бойових дій, стратегії та програми розвитку ЗСУ, Нацгвардії та ДПСУ, розвідувальна доктрина, доктрина інформаційної безпеки тощо). Саме на цих стратегічних документах повинна базуватися програма розвитку озброєнь, підкріплена довгостроковим бюджетом — у цьому я вбачаю завдання і нашого комітету, і всіх депутатів Верховної Ради IX скликання.