Розбір пунктів, що зміняться після прийняття законопроекту №2398-д, ініціатором якого є народний депутат України Ігор Копитін:

• Назва. У новому Законі передбачається можливість планувати на три роки уперед. Таким чином створюється можливість якісно та повноцінно бачити потреби військової галузі та рівномірно розподіляти фінансове навантаження.
• Відкритість. На сьогодні близько 95% держзакупівель для нашої оборони є засекреченими. Законопроект №2398-д зробить перші кроки для розсекречення та прозорості цього питання: адже ситуація, у якій лише вузьке коло зацікавлених людей знає, що саме закупає міністерство, створює вкрай широкі можливості для корупції.
• Конкурентна боротьба. Цей пункт тісно пов’язаний із попереднім: за умови, що ніхто не знаю про держзамовлення, розмова про гідний вибір та широку конкуренції не йдеться. Через це втрачено та продовжує втрачатися значна частка бюджетних коштів: на придбання застарілого обладнання, зокрема – адже альтернативи через засекреченість немає. За умови відкритості тендерів держава зможе отримувати найкращі взірці за кращою ціною– не тільки від державних, проте й від приватних підприємств.
• Підтримка національного виробника. Українське обладнання не тільки не поступається, а у деяких випадках навіть перевершує закордонні взірці. Проте не завжди українські виробники військової техніки можуть пробитися до участі у закупівлях.
• Жодної “планової економіки”. Актуальна проблема, через яку держпідприємства не завжди виготовляють саме те обладнання, що “на часі” та необхідне тут й зараз. Адже є план. Це гальмує усі сторони процесу: не тільки не задовольняє усі проблеми держави, проте й гальмує розвиток виробництва.
• Зниження корупційних ризиків. Новий закон унеможливлює усі відомі корупційні схеми – нещодавно Міжнародний антикорупційний комітет оприлюднив дослідження щодо 12 основних корупційних ризиків, пов’язаних із державним оборонним замовленням. Законопроект відповідає якщо не на всі, то на більшість з цих ризиків.
• Ціноутворення. Відходимо від жорсткого регулюванн через РКМи (розрахунково-калькуляційні матеріали), та орієнтуємось на кращий досвід НАТО. 
• Державний стандарт якості. Це не повернення до відомого з радянських часів ДСТУ, проте дещо схоже. Наприклад, у країнах НАТО виробники, аби бути допущеними до тендеру, мають надати папери, які підтверджують відповідність стандарту якості, відповідності специфіці замовлення та ледь не “рекомендаційні листи” – документи, що доводять попередній успішний досвід використання обладнання. 
• зниження цін. 
• “Життєвий цикл”. Впроваджено такий термін для озброєння, військової і спеціальної техніки – адже будь-яке обладнання, яким би якісним воно не було, не може слугувати одвічно.
• Вихід на світовий ринок. Законопроект №2398-д створить умови національним для участі у постачанні товарів, робіт і послуг оборонного призначення для потреб країн-членів НАТО.

Це далеко не повний перелік того, що зміниться у разі прийняття законопроекту про оборонні закупівлі. Командою Ігоря Копитіна оброблено більш ніж 600 поправок, проведено десятки круглих столів та зустрічей з виробниками, підприємцями, військовими, волонтерами для того, щоб виявити найгостріші та найактуальніші проблеми та вирішити їх.